Для того, щоб вивчити досконало експозицію і всі можливості камери, потрібно три місяці. Щоб навчитися працювати зі світлом – півтора роки. А ось композицію ви вчитимете все своє життя.
Вітання. Сьогоднішній урок з композиції. Подумаємо з вами, що це таке. Якщо вірити вікіпедії, то композиція — найважливіший організуючий компонент художньої форми, що надає твору єдності та цілісності, що підпорядковує його елементи один одному та всьому задуму художника.
Композиційне рішення в образотворчому мистецтві пов'язане з розподілом предметів та фігур у просторі, встановленням співвідношення об'ємів, світла та тіні, плям кольору тощо.
Але насправді дещо складніше. Композиція – це психологія. Композиція – це емоція, яку відчуває людина, дивлячись на фотографію. Розуміння цього прийде до вас за кілька років вивчення фотографії. А поки що давайте повернемося до основ.
Геометричну композицію можна розділити на кілька видів та законів.
Симетрична та асиметрична композиція
Тут усе досить просто. Основа симетричної композиції – рівновага. У симетричній композиції всі елементи розташовані практично дзеркально до центральної осі картини.
У той час як в асиметричній композиції елементи твору можуть бути розташовані найрізноманітнішим способом, залежно від задуму.
Врівноважена та неврівноважена композиція
Найпростіший спосіб врівноважити композицію – розташувати об'єкт зйомки по центру зображення. Однак це не найвдаліше рішення.Якщо змістити об'єкт убік – рівновага порушується. Одна частина знімка стає важчою і візуально переважує іншу. Кадр ніби хоче повернутися за годинниковою стрілкою. Щоб виправити неврівноважену композицію, необхідно ввести будь-який об'єкт у порожню частину знімка.
У фотографії часто вага замінюється об'ємом, кольором чи асоціаціями з важкими чи легкими предметами.
Рівновагу в кадрі можна досягти і введенням у загальну композицію елементів освітлення, світлової плями, відблиску і так далі.
Статична та динамічна композиція
Стійкі, нерухомі, часто симетрично врівноважені, композиції цього спокійні, мовчазні, викликають враження самоствердження, несуть у собі глибину філософію.
Динамічною композицією називається та композиція, у якій є рух. Динаміку зображення можна показати діагональними лініями, відсутність діагональних напрямів зробить зображення статичним.
Відсутність вільного простору перед об'єктом, що рухається, робить статику, а наявність вільного місця надасть динамічності картині.
Підкреслити рух можна за допомогою розмитого фону та нечітких контурів. Для передачі руху потрібно вибирати певний момент, який найяскравіше виражає характер руху, є його кульмінацією.
Велика кількість вертикальних чи горизонтальних ліній фону може загальмувати рух. У статичній композиції немає кульмінації дії.
Динаміка часто виключає величність, ґрунтовність, класичну завершеність. Статичні композиції майже завжди симетричні та замкнуті, а динамічні – асиметричні та відкриті.
Якщо ти хочеш освоїти мистецтво фотографії, дізнатися цікаві фішки та тренди, розуміти основи та впевненно працювати з камерою, створюючи неперевершені фото, приєднуйся до мого атворського курсу для початківців.
Лінійна та тонова композиція
У фотографії ритм – конкретний і потужний художній прийом, має точну спрямованість. Цим словом називають упорядкований повтор у просторі кадру основного композиційного мотиву (деталей зображення). Навіщо та коли його застосовують? Подібні композиційні побудови використовують, коли хочуть наголосити на таких характеристиках, як безліч, організованість, закономірність, протяжність, масштаб.
Ритм здатний керувати сприйняттям простору. Сходи при погляді на неї з верхнього ступеня здається нижче, ніж якщо дивитися вгору від її підніжжя. З другої точки видно набагато більше горизонтальних паралельних ліній. Таким чином, фотограф здатний описати глибину кадру. Очевидно, що не лише по вертикалі, а й у всіх трьох вимірах.
Збільшити або послабити динаміку знімка можна за допомогою ритмічного малюнка. Для цього застосовують не рівномірний повтор елементів зображення, а затухає або посилюється. Визначення, що належать до музичних ритмів, цілком підходять для характеристики фотокомпозиції. Композиція, укладена у геометричні фігури, діагональна.
Діагональні лінії відіграють важливу роль у композиції кадру. Завдяки їм можна створювати напрям погляду глядача так, як це потрібно фотографу. Наслідуючи ці лінії, глядач бачить найважливіші речі в кадрі.
Також для вибору композиції можна використовувати і геометричні фігури. Найпростіша фігура – трикутник. І саме трикутники посилюють зорове враження від кадру.
І чим більше трикутників буде використано у кадрі, тим сильніше виглядатиме композиційна складова.
Правило золотого перерізу
Використання правила золотого перерізу дозволяє нам досягти гармонії в композиції за допомогою певних пропорцій і чисел.
Вважається, що першим вивів це поняття Піфагор (VI ст. до н.е.) запозичивши знання у єгиптян та вавилонян. Це правило застосовували математики, архітектори, художники, біологи.
Якщо говорити точніше, золотий перетин - це розподіл цілого на дві не рівні частини, у співвідношенні що менша частина відноситься до більшої, як більшість до всього і навпаки.
Коли ми говоримо про фотографію, то площину нашої картинки ділимо на частини за принципом золотого перерізу. Тобто від краю кожної площини на відстані 5/8 та 3/8 проводимо лінії.
Точки перетину ліній найчастіше називають — «зоровим центром», оскільки погляд людини затримується саме у цих точках, і там ми намагаємось розміщувати головні об'єкти композиції.
У своїй камері ви можете включити сітку у видошукачі і розрахувати де знаходяться ці точки, таким чином під час зйомки ви будете підготовлені і знатимете де краще розміщувати об'єкти зйомки.
На правилі золотого перерізу базуються ще одне популярне правило, яке часто використовується фотографами.
Правило золотої спіралі
Коефіцієнт пропорційності в золотому перерізі, на якому тримаються образотворчі мистецтва, приблизно дорівнює 1,618.
В епоху Відродження вважалося, що саме ця пропорція найбільше тішить око. Цей коефіцієнт отримав назву число "Фі", від імені великого математика середньовіччя Леонардо Фібоначчі, який вивів свою числову послідовність, що займає уми і донині — сума двох сусідніх чисел послідовності дає значення наступного за ними (наприклад, 1+1=2; 2+3=5 і т.д. 8, 13, 21, 34, 55, 89, 144, 233), що підтверджує існування про коефіцієнтів Фібоначчі, тобто, постійних співвідношень.
Якщо ви візьмете послідовні пари з цього ряду, і ділитимете більше з кожної пари на менше, то ваш результат поступово наближатиметься до золотого перерізу.
За системою цього коефіцієнта будуються багато природних явищ: розташування насіння в соняшнику, будова крил комах і спіралі раковин у ракоподібних.
Використовуючи цю спіраль при побудові композиції в кадрі (її можна перевернути догори ногами або в інший бік), ми отримаємо кадр із чітко вираженим предметом у центрі спіралі. На 5, 8, 13 та 21, у нас припадуть основні елементи композиції, на 34, 55 та 89 – додаткові (другорядні), а на 144 – фонові.
Тобто, вибудовуючи спіральну композицію, нам доведеться враховувати багато чинників, проте ми зможемо виділити головне.
І не забувайте, що будь-яка композиція може бути односкладовою, тобто. використовувати лише один із законів, так і багатоскладовий, поєднуючи в собі кілька вище перерахованих видів композиції.
Курс для початківців
Для студентів, які мають фотоапарат чи смартфон або збираються його придбати, не вміють знімати та цікавляться фотографією у вигляді нового захоплення чи професії.
